Де сховатись від всміхнених масок,
Що беруть у полон обіцянок,
Хочуть взяти довіру авансом,
А відплату лишить наостанок.
Усміхаються, шлючи привіти,
Сподіваючись з першого разу -
Серед кращих найкращого стріти,
І, мабуть, що померти в екстазі.
Бо надалі - все менше усмішки -
І дедалі гостріший оскал.
А чи зустрічі більше не тішать,
Як колись - на усі тридцять два.
Бо надалі - все більше уникнень,
Й нелюбязних тривожних мовчань,
Без усмішок - так наче не виправдав
Білозубих легких сподівань.
Бо надалі - криваві розриви,
Й здерта маска - із пасмами шкіри,
Неможливо в руках себе втримати,
Коли хтось з себе янгола шкірить.
Довіряючи усміху маски,
Знов на зустріч плекаєш надії,
Та, всміхаючись - начебто в казці,
Копіюються лики святії.
Ховайся-23
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118112207967
Свидетельство о публикации №118112207967
Рецензии