Ну що за маятник Фуко
Керує знов моїми днями?
Кидає погляд за вікно,
А йде знайомими стежками.
Щоб амплітуди пережити
Я маю сили віднайти.
За що мене таку любити
Не розумієш, навіть, ти.
Корюся долі і бунтую,
Всі книги зраджені стоять.
Під сонцем потайки сумую,
Коли амбіції горять.
Щось зрозуміти – тут вже заськи,
По колу вартові щодень,
Лише вночі з цієї пастки
Я випускаю всіх коней.
Не стримуючи поводи
Пускаю душу в чисте поле.
Як дочекається зими,
Нехай хоч трохи охолоне.
Маятник Фуко
© Copyright: Юлия Савочка, 2018
Свидетельство о публикации №118112204238
Свидетельство о публикации №118112204238
Рецензии
