Буде свiтло

(заклик  до  покаяння)

Доки  сонце, ще  для  тебе  світить,
Та  назавжди  скоро  вже  зайдЕ,
А  чи  душу  брат  твою  не  гнітить,
Запитання - що  її  там  жде?

Віриш  ти, що  ми  Творця  подоба -
Не  зникаєм  повністю  в  землі?
І  що  різна  доля  жде  за  гробом -
Хтось  у  світлі  буде, хтось  у  тьмі.

Якщо  так, невже  брат  не  лякає –
Коли  згадуєш  своє  життя,
Що  ніяких   шансів  ти  не  маєш,
Славити  у  вічності  Христа.

Бо  хіба  ти  грішник  того  гідний -
Зі  святими  бути  в  небесах,
Хіба  був  ти  на  землі  тим  світлом,
Що  до  не  неба  вказувало  шлях?

Чи  ти  був  для  світу  тою  сіллю,
Від  якої  він  не  загнивав?
Ну  а  може  ти, як  добре  гілля,
Плід  з  лози  Христової  давав?

Ні, широку  ти  обрав  дорогу,
І  вели  тебЕ  по  ній  сліпці,
І  звернутись  думкою  до  Бога,
Може  ти  плануєш  у  кінці?

Але  брат, якщо  ти  навіть  встигнеш,
За  своє  покаятись  життя -
Бог  пробачить, в  пеклі  ти  не  згинеш,
Але  вмреш, не  маючи  звитяг.

Будеш  ти  у  небі, грішний  брате,
Бо  Христос  за  тебе  заплатив,
Рай  і  Бога  буде  споглядати -
Той, хто  це  нічим  не  заслужив.

Але  уяви, тобі  без  болю,
Важко  буде  в  вічності  знестИ -
Те, що  ти  у  відповідь  любов’ю,
Вже  не  зможеш  їм  відповістИ.

Бо  лиш  раз, у  нас  буває  змога,
Мовити - я  жив, і  я  любив,
Але  мабуть,  для  себЕ  самОго,
Ти  свій  термін, на  землі  прожив.

Тож   мій   брате, поки  ще  не  вмер  ти,
Розміркуй  серйозно, хоча  б  раз,
На  яку  піти  спромігся  жертву,
Люблячий  Господь  заради нас.

І  тоді, можливо  непомітно,
В  серці  вдячна  іскра  спалахне,
Поступово  стаючи  тим  світлом,
Що  життя  освітлює  земне.



Рибаков  Віктор м. Луцьк