Звернення до бога i до людей

Хмари зiбралися над частиною усієї Украiни...
Холод пронизуе всiм аж до кicток усе тіло.
Не хочется мучитись. Так уже усім надоїло.
А жити то хочется, внукiв треба вiдвiдати
Платили за газ, тоді,  як був аж 2 тисячi,
І пенсiя старим теж такого самого розмiру.
За що ж жити, якщо не дають їм бузувiри?

Невже не можемо якось зiгрiти,
свою душу і бренне немите тiло.
Прийдеться плиту топити, а чим?
I жарке лiто, миттю -уже  пролетiло.
А палива були не завезли усі раніше

Не заготовляли палива... 
до газу усi привикли.

Господi! Та допоможи вже ти, хоть трохи їм усiм!
Газ пiдключи! Хай усi люди хоч трохи  зiгрiються.
Кожний житель, хто хоч трохи, за сусiда багатiший.
хай допоможе зiгрiтись тому, що за нього бiднiший!
Невже Вы не люди, невже не можете допомогти?
Невже стала лютим ворогом, кожна людина людинi?

Ще нiколи не було такого в життi.
щоб такой великий, щирий, народ,
вiд холоду так довго мусив терпiти.
Усi люди эбиралися, де тепло було,
i разом, гуртом, тулились i грiлись.

Свята уже у них давно, нiякого не було.
Як же вони його зможуть робити, якщо гiрко.
Серце болить, скрiзь мовчить майже усе село.
Залишились в ньому, тiльки однi старики i дiтки.
Молодь вся давно поiхала в Европу на заробiтки.

Якщо вони ось приiдуть, буде тодi свято iм усiм.
Буде їх село усе разом у клубi танцювати та гудiти.
Духу свого вони напустять, слова скажуть найтеплiшi,
про щирiсть слів, щастя, дружбу та любовь мiж ними
Тiльки й того, що усi разом якось трохи зirрiються.
Потанцюють, пожартують, посмiються, тай пiдуть собi,
Але теплi вiдносини мiж ними, iх дуже швидко зiгрiють, 
І ці вiдносини між людьми та настрiй, стануть жвавiшi.