Ольга Глапшун - Шукаю слово - Ukr-to-Eng

Translation:

Looking for a word
-------------------------
I’ll take my tired and painful
Loneliness
From those masks’ congestion of indifference,
Which everyone for some reason calls “faces”,
To the very bottom of the gorge,
At the middle of ancient rocks,
Which can’t be penetrated
Even by incorporeal echoes
And false compassions.
O’er there – no boundaries
Between the living and dead
For everything is interwoven in Eternity.
I want to stay face to face with those
Who gazes at my soul,
Steals the colors of the night
Giving it to the sarcastic insomnia;
Who fills up a heart with hope
In order to torture it at the next moment
With the poison of doubt.
I will seek for a word for those,
Because everything has to have name,
And then the real nature of things will be revealed,
Even the ephemeral one,
Such as having a "sleep"
Or "opinion",
No matter which one –
Belittled in words
Or unlimited, unspoken,
Which is certainly well known and unknown by us...
Trees are more perfect –
Contemplating in a wise calmness
About us and everything what is endless,
They germinate ideas
In green leaves
Which turn later
Into the Truth Book’s
Pages
Dry and yellowed,
Where a single word is not written...

Original:

Шукаю слово
-----------
Віднесу я свою самотність
Втомлену та зболілу
З тісняви масок байдужості,
Що всі чомусь звуть обличчями,
На самісіньке дно ущелини,
Посеред скель прадавніх,
Куди не проникнути навіть
Відлунню з його безтілесністю
І співчуттями фальшивими.
Де немає межі
Між живим ще і мертвим,
Бо сплітається все у Вічне.
Наодинці
Залишитися хочу
З тим, хто в душу мою зазирає,
Краде кольори ночі
Й дарує безсонню глузливому,
Хто сповнює серце надією
Для того лише,
Щоб наступної миті
Катувати отрутою сумнівів.
Шукатиму слово для нього,
Бо все має мати назву,
Тоді й відкривається сутність,
Хай навіть така ефемерна,
Як мають «сон»
Або «думка»,
Байдуже яка -
Змаліла у слові,
Чи безмежна, невисловлена,
Про яку знаєм все і нічого…
Досконаліші значно дерева, -
Споглядаючи в мудрому спокої
Нас і усе споконвічне,
Проростають думками   
В зелене листя,
Що перетвориться згодом
На сторінки
Книги істини,
Сухі та пожовклі,
Де не написано жодного слова…

http://stihi.ru/2013/08/03/1392