Час минає, та кохання,
Не мине, бо справді вічне,
Як жіноче сподівання,
Що любов нарешті скінчиться.
Та у милого в обіймах,
Як в надійному гніздечку,
Рук коханий не розімкне,
Як знесе пташка яєчко.
Кожен номер телефонний,
Візьме на жорсткий контроль,
Від записаних паролів -
Не залишиться долонь.
Всі адреси - особисто,
Перевірить, щоб кохана,
Від обіймів мускулистих -
Не втекла від хвилювання.
Подругам - відріже доступ,
Давши вчасно зрозуміти,
Що вони, немов короста -
Яку вилікують ліки.
Кожне пірячко у пташки,
Порахує, щоб вона,
Не зуміла відірвати -
Й написать комусь листа.
До гніздечка, як до схову,
Пташка линула зі співом,
Але втрапивши до нього -
В чотирьох затихла стінах.
Ховайся-11
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118112003965
Свидетельство о публикации №118112003965
Рецензии