В милого - гарячий норов,
І міцні кремезні мязи,
Він говорить про любов,
Й переконує відразу.
Мязи бігають, як хвилі,
По напруженим рукам,
Заколисують на тілі,
Згадки від колишніх драм.
Інші були недостойні -
Ні обіймів, ні цілунків,
Ні ударів незагойних -
Ні прохань - ходити струнко.
Ні синців, що наче тіні,
Лиш підкреслювали погляд,
Ні кривавого мартіні -
Що розлилось поневолі.
Ані шрамів - що проникли
В глибину самого серця,
Що із часом тільки ниють,
Та болять, як хтось торкнеться.
В милого - важкий характер,
Й пристрасть хижа і невтомна,
А любов - ласкає зранку -
Вже новими гематомами.
Від торкання - де подітись,
Де знайти надійний сховок,
Серцем змерзлим відігрітись
Від гарячої любові.
У підвалі, і у ванній,
Й на занедбанім даху,
Від коханого подалі -
Й від його мязистих рук.
Ховайся-10
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118112003541
Свидетельство о публикации №118112003541
Рецензии