море - таке червоне, таке солоне -
щось навздогін шепоче та обіймає
кілька годин тому вона вийшла з дому -
хтозна який вже тиждень її немає
кілька годин тому був іще листо;пад,
листя збирав у ковдру свою картату
де і коли дощить - нині зайвий клопіт
ніжна весна її визирає з трапу
менше за все її відтепер цікавлять
курси валют, новини, прогноз, бітко;йни
знову і знову вона замовляє каву
знову питає "що ж він, дурний, накоїв"
море - таке спокійне, таке повільне -
злизує шар за шаром печаль і смуток
"знаєш, як набридають холодні війни,
як поглинає посмішку цей трикутник"
море - таке прадавнє, таке одвічне -
зранку під ноги мушлі їй намиває
їй монолог до моря ввійшов у звичку -
інших імен вона вже не пам'ятає
море
© Copyright: Екатерина Егоренкова, 2018
Свидетельство о публикации №118111907701
Свидетельство о публикации №118111907701
Рецензии