Дзеркало блищить, як глянець,
Й в нім вигадливий портрет,
З засторогою оглянувшись -
Усміхнувся тет-а-тет.
Я всміхнулася у відповідь,
Але усмішка розлізлася -
Як в занедбаного ідола -
Що упав з вершини з тріскотом.
Бачу зморшок мікротріщини,
І облуплений свій профіль,
У обличчі неупізнанім, -
Наче після катастрофи.
Як не схоже відображення,
До якого прагне серце,
На обличчя, хоч і справжнє,
Та не гоже для люстерця.
Заховаюся від дзеркала,
Щоб не бачити - як гасну,
Зрозумівши, що не вернеться -
Відображення прекрасне.
Що стоятиму самотньою -
І дивитимусь крізь стіни,
Й впізнаватиму у профілі -
Блиск загубленого ідола.
Ховайся-8
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118111806899
Свидетельство о публикации №118111806899
Рецензии