Мені не пишеш ти. Чому?
В тобі нема ні каплі жалю? -
Бо я попав в твою тюрьму,
Не в радість і картопелька на салі!
А ти мовчиш, неначе в рот води
Набрала, не бажаючи зі мною
В коханні будувати ті мости,
Які тримають серце у полоні.
Чому? - не знаю! Бо я, майже,пан -
Шляхетний, не обділенний і вродой.
Ти бачила, який я сшив кафтан?!!-
Приходь - побачиш, в церкву у суботу!
Поляк зідрав три шкури за ферязь.
І чоботи також - не малі гроші!
Тобі я надіслав письмову вязь,
А ти мовчиш у відповідь і досі!
Сватів хотів вже в літку засилать,
Куплю собі підводу я з конями,
І будемо по хутору кружлять,
Самі, або ж з такими же панами!
А хочеш, купимо тобі жупан,
Зі штофу, чи зеленої парчі,
Тасьмою щоб обшитий по бокам...
Ти тільки більше, мила, не мовчи!
18.11.18г.
Чому мовчиш...
© Copyright: Виталий Столпак, 2018
Свидетельство о публикации №118111805839
Свидетельство о публикации №118111805839
Рецензии