(на украинском языке)
Колись мені мама коси заплітала,
Ніжною рукою, бантики в'язала.
Говорила:- Доню, яка ти доросла.
У тебе шовкові і густії коси.
Скоро не замічу як пролетять роки;
Будуть свої дітки у моєї доньки.
А я, все сміялась:- Годі, мамо, годі!
Ще не мало жита виросте у полі.
А роки, як вітер, пролетіли й зникли
І у мене діти виросли, як жито.
Пестила, ростила, щоб росли щасливі.
Коси їм чесала густі та шовкові.
Які ж вони гарні! Які ж гарні очі!
Я передавала їм слова пророчі.
Вже роки зложились в оберемок квітів.
Коси, як у мами, інеєм покриті.
Вже своїм внучаткам розчісую коси
І, як мені мама, їм життя пророчу.
Коси
© Copyright: Нина Филипова, 2018
Свидетельство о публикации №118111805344
Свидетельство о публикации №118111805344
Рецензии