Путь в никуда

Перевод стихотворения автора Соло Бабочки

Лёд растает в океане всем Гольфстримам на "десерт",
И "отрыжкою" - цунами,  больше никаких оферт
не предложит Этот шарик - что под именем Земля -
Нас, людей, воспринимает, словно вредная мы тля.

Жирный ломоть каравая, "коль не съем, так надкушу" © 
Придают значенья много нувориши барышу.
Лишь оффшоры островные ценность главная для них,
Жизнь солдат песком считают, и сочувствий  никаких.

Поглощают катаклизмы судьбы, долы, города,
Здравый смысл в них "на зимовку улетает" навсегда.
Слышите? Трещит нам в спину жуткий ядерный мороз,
И от каждого зависит наш с Землёю симбиоз.

Оригинал произведения
Соло Бабочки "Шлях у нiкуди"
http://www.stihi.ru/2018/11/09/4070
 
Тане крига в океані, теплим течіям "десерт"...
І "відрижкою" - цунамі, і ніяких там оферт
Не запропонує куля, нами знана, як Земля,
Бо сприймає нас, двоногих, щось на кшталт - шкідлива тля.

"Жирний шмат від короваю, як не з'їм, то надкушу!" ©
З цим девізом засинає нувориш "від баришу"...
Цінності "богів при владі" - лиш офшори острівні,
І піски життів, що тануть так цинічно у війні.

Поглинають катаклізми доли, долі і міста...
Та здоровий глузд у вирій, бачте, в людства відліта.
Чуєте?.. Тріскоче в спину вбивчий ядерний мороз,
І від кожного залежить наш з Землею симбіоз.