Ти чуеш, пахне зимою

Ти чуєш, пахне зимою? – я тобі скажу. Скажу, коли зустріну, привселюдно обійму (ледь) й розведу руками мрійливо: ось так пахне зимою, ось відчуй!

Ти усміхнено проведеш очима мої руки, ледь притиснешся (бо привселюдно) й притулишся плечем (так надійно й божевільно близько для мене).

Ти чуєш, Метелику? – «Що, чуєш?». – Як Ми листопад провели: той що руйнує Наше Все (хоч і примарне), той що холодніше зими, в якому море сліз і болі – через Нас.

- Що це означає?
- «Листопад» – пройшов, минув, канув, gone!
Ми можемо надіятися знову, хоч вже колишнього не повернеш та я з тобою маємо дивитися вперед: ти ж теж бажаєш втілити свої мрії, лукаві і хтиві, не турбуючи свого теперішнього – мостити в три дороги: адже в кожна веде до пункту різного (десь криниця, десь – покій, а десь природа навкруги)
Бажай вперто, як хочеш – грудень вистелить снами, а 2019-ий – і подалі
Тримати три стежки при собі – це здорово! І жодна дорога не є – щоб назажди
Все рівно, після нас перемостять, зметуть і забудуть: твої нащадки, мої черви і «Рен»

Так що будеш знати – як я тебе ніколи не обіймав

2018-11-16