Чобiтки. Дитяча рiздвяна сценка-декламацiя

Ремарка: Місто готується до Різдвяних свят. На вулицях міста з'вляються бізнесмен з дочкою.

 Панночка:
Ой татусю, ну швиденько.
Вже давно чекаю я
Подаруночків новеньких
Найгарніших до Різдва.

Бізнесмен:
Мила доню, ну звичайно,
Не хвилюйся.  Це дарма!
Все куплю тобі негайно
Бо багатших тут нема.
Тільки трішки допоможу,
Цій бабусі, бо стара,
Раз на рік сюди заходжу
Бо Різдво - це день добра.

Панночка(нетерпляче):
Швидше тату, я чекаю!
Подарунка ще не маю.

Бізнесмен:
Все бабусю, нам пора!
З новим роком, з днем Різдва!

Продавчиня газет:
Газети, газети. Різдвяні новини!
Чудові статті для старих і дитини!
Не хочете, пане, газету оцю
Святкові новини, бо дуже спішу!

Бізнесмен:
Різдвяні газети я дуже люблю,
Будь ласка, без здачі. Звичайно беру.

Продавчиня газет:
Спасибі велике, ви теж на Різдво
Даруєте людям любов і добро.

Панночка(капризно):
Ідемо татусю, вже ніжки болять,
А нам подарунки ще треба шукать!

Бізнесмен із панночкою виходять зі сцени.

Продавчиня газет:
Привіт, господине! Чудові прикраси!
Газети продала, лишилося часу.
Зайшла на хвилинку. Давай допоможу,
А потім в молитві подякуєм Богу.

Жінка:
Спасибі, сестричко, що в гості зайшла,
Чудово молитись у свято Різдва.
Всі люди радіють, Син Божий прийшов
Щоб кожен спасіння у Ньому знайшов.

Продавець газет:
Як жаль, що багато  не знають Христа,
Не в кожного радість у свято Різдва...

Жінка:
Я теж це помітила, бідний сусід,
Приємний і добрий, а серце як лід.

Автор:
Отак у роботі, молитві й розмові
Щасливі сусідки до свята готові. Заквапилась жінка, додому пора.
Тим часом вже гості у чоботаря.

(Будинок- майстерня чоботаря.Заходить пастир)

Пастир:
Христос народився!
Сьогодні Різдво,
Чому ж ти сумуєш?
Славімо Його!

Чоботар:
Для тебе можливо і свято прийшло,
А я не святкую ніяке Різдво.

Пастир:
Я звістку чудову до тебе приніс
Тепер вже не буде печалі і сліз...
Чому ж ти, мій друже, не любиш Різдво?

Чоботар :
А в чому, скажи, мені в ньому добро?

Автор:
І пастир продовжив вести діалог:

Пастир:
Із неба  на землю спустився сам Бог,
Це був подарунок від Нього з небес
Родився, помер  Він, а потім воскрес...

Чоботар:
Досить! Наслухався твоїх казок!
Краще йди дітям проводь свій урок.

Пастир:
Бог не залишить, пошле тобі знак
Але сердитись не треба, однак.
(Йде)

Чоботар (бурмотить):
Треба ж. Придумали люди цих свят,
Тільки і ходять просити до хат.

Автор:
Тільки-но двері закрив чоботар
Скукіт у двері, підносить ліхтар.

Продавчиня газет:
Газети свіженькі, Різдвяні новини!
Чудові статті для старих і дитини!

Чоботар :
Оце так придумала! Бачиш я сам,
Рідних не маю і грошей не дам.

Продавчиня газет:
Жаль мені друже, сумно тобі,
Навіть у свята на самоті.

Чоботар :
Я не самотній, що ж ти стоїш?
Навіть не думай виграти гріш.

Автор :
Знітилась жінка і сумно пішла,
Очі надворі у небо зняла.

Продавчиня газет:
" Боже, навідай цю душу теплом
Серце  наповни миром, добром"

Автор: Стукіт у двері...

Чоботар:
Хто там іще?

Автор:
Раптом знітився, поблідло лице.

Бізнесмен :
Так хіба треба клієнтів приймати?
Я за таке можу бунт влаштувати.

Чоботар :
Прошу пробачення, я ж то не знав
Думав жебрачка, а вас то б прийняв...

Бізнесмен :
Досить. На це в нас немає часу
Швидше показуй дитячу красу.
Хочу найкращі з усіх чобітки...

Панночка :
Тату, а ти обіцяв каблучки!

Чоботар :
Вибачте, нових давно я не шив...

Автор:
Пан із дочкою страшенно спішив.

Панночка :
Тут не знайдемо, татусю, пішли,
Ми й половини іще не знайшли!

Автор :
Знову у майстра лиш думи сумні

Чоботар :
"Втратив клієнта!  Невдачі одні..."

Автор:
Стукіт у двері. Хто ж там прийшов?

Чоботар:
Може це пан, бо ніщо не знайшов?

Автор :
Радісно двері свої відчинив,
Глянув на гостю і думку змінив.

Удова:
Вибач, будь ласка, та це знову я...

Автор:
Замість багатого бідна вдова.

Удова :
Вчора хтось викинув ці чобітки ,
Не відвертайся від мене, вдови.
Хочу для донечки тепле взуття
Іншого зовсім у неї нема.

Чоботар:
Вибачте, винен у тому не я
Це вже не чоботи, це вже сміття.

Удова:
Вам допоможу. Роботу зроблю.
Вимию, вичищу, все приберу.
Тільки пошийте, будь ласка, зробіть.

Автор:
Та чоботар невблаганний

Чоботар :
Ідіть!
Досить на шиї сидіти моїй,
Не чарівник я для здійснення мрій.

Автор :
Тихо заплакала бідна вдова:

Вдова:
Боже, Ти бачиш у мене біда.
Серця людини цієї торкнись,
В цім цей додолу сьогодні спустись.

Автор:
Пізня година, спускається сон
Місяць тихенько глядить до вікон.
В теплій хатині заснув чоботар
Раптом засяяло світло із хмар.

З неба в хатинку спустилось воно
Ліжка торкнулося і ожило.
Кличе по імені чоботаря
Ангел ясніший ніж сонце й зоря.

Чоботар:
Хто ти?

Автор:
Злякався старий чоботар

Чоботар:
Звідки прийшов ти ?

Автор:
А серце як жар.

Ангел:
Ти не лякайся, я вісник Христа
Звістки приношу у свято Різдва.
Бог подарунок готує тобі,
Тож не святкуй ти Різдва у журбі!

Автор:
Майстер прокинувся й нумо гадать,
Як же Йому треба Бога стрічать?

Чоботар:
Що подарую взаємно Йому,
Треба найкраще, і де ж я знайду?

Автор:
Ходить по місту в крамниці усі
Диву даються усі бабусі.

Жінка:
Що ото сталося з чоботарем?
Наче готується стати царем.
Ходить крамницями, гроші дає
Що ж він шукає? Ніщо не бере.

Автор:
Раптом зустрів по дорозі вдову,
Сани  із хмизом напів у снігу.
Швидко до жінки цієї підбіг,
Ніяковіючи, та допоміг.

Чоботар:
Вам дарували колись подарунки?

Удова:
Кращі дарунки - дитячі малюнки.

Чоботар:
Так, а якщо це поважна людина
Більше царя, а не просто дитина?
Скажу відверто для Бога цей дар,
Що б  в дарунок принесли?

Удова:
Тягар.
 Те що дарую Йому я щодня
Іншого дару у мене нема.
Слабкість - за силу, за радість - печаль,
Гріх за прощення. Ми люди, нажаль.

Чоботар :
Я не про те запитати хотів,
Хочу принести найкращий з дарів.

Удова:
Думай не розумом, серце послухай
Тут допоможуть духовнії вуха.

Чоботар:
Дякую щиро, я все зрозумів,

Автор:
Весело наш чоботар відповів.
Швидше додому, робота кипить,
Хоче до ранку взуття він пошить.

Кращі на світі нові чобітки!
Люди купили б уже залюбки...
Ходить по місту новина чудна
Пан розсердився на чоботаря.

Панночка хоче купити взуття
Майстер говорить : "На продаж нема,
Це подарунок і він особливий
Гостя чекаю і це не людина."

Друзів покликав, чекає Христа,
Пізня година, а гостя нема.
Так і заснув він сумний- пресумний
Знов посланець прилетів осяйний.

Чоботар:
Більше не йнятиму віри тобі,
Без подарунка я знову в журбі.

Автор:
Ангел за руку швеця тоді взяв
Спаса у яслях Йому показав.

Ангел:
Кращий з дарунків - то віра в Христа,
Слав Його, друже, відкривши уста.

Чоботар :
Дякую, Боже! Я все зрозумів
Кращий дарунок - то Цар всіх царів.

Автор:
Вранці прокинувся. В церкву біжить
Довго не був там. Сьогодні спішить.
Бачить із санами бідна вдова,
Дівчинка боса на них замерза.

Швидше додому. Узяв чобітки,
Поки до церкви усюди плітки.
Пан зустрічає і радо кричить:

Бізнесмен
"Ти ж передумав!",

Автор:
А майстер мовчить.
Ніжно до дівчинки в санах схиливсь:
Тихо у вічі він їй подививсь.

Чоботар:
Ось, моя люба, у день цей Різдва,
Бог вам дарує частинку тепла.

Автор:
Плакали люди і бідна вдова,
Раптом до дівчинки інша прийшла.

Панночка:
Ось рукавички й цукерки візьми,
Хочу я бути простою як ти.

Автор:
День закінчився і сходить зоря,
Небо радіє, співає земля!
Нині здійснилося чудо з чудес
Бог Свого Сина послав із небес.
Всі, хто приймає у серце Христа
Бачити будуть Його чудеса!