Лежиш на шосейнім узбіччі
Барвиста, покинута лялька,
Тріпоче тобі в повітрі
Чутливо пташина зграйка...
Та чи подорожній впізнає,
Що це є знаменна картина,
Що лялька ця серце має
І звуть її Україна?
Глумливо всміхається доля,
Обпалює сонце пластмасу,
Погрались пани із-за моря
І викинули на трасу!
Лежиш, як майданна шльондра,
Без пам`яті, без покрова,
В блакитних очах гіркота,
Згадай себе, чорноброва!
І, може, Небесний Татко
Припинить неляльчині муки,
Пошле убоге дитятко
Узяти тебе на руки!
Що вмиє тебе сльозою,
Притулить скоріш, щоб зігріти
Ту лялечку, над якою
Знущалися бісові діти!..
Лялька
© Copyright: Роман Ли, 2018
Свидетельство о публикации №118111503013
Свидетельство о публикации №118111503013
Рецензии