Морозом по шкірі несправжні слова,
Там знов підмінили поняття
І обертом бідна моя голова,
Бо клятви звучать, як прокляття.
Подвійні стандарти, фальшиві думки,
Та нас не лякає ця штучність
І, навіть, якщо фальш дається взнаки,
Ми віримо в статусну мудрість.
Наситили душі свої ГМО,
Ховаємо щирість і вірність,
Забули відкритість, на жаль, вже давно,
Престижність диктує покірність.
А там, у дитинстві, було все простим
І дружба, і мить здивування,
І кожне зізнання було не пустим,
І вірили в мрії, в бажання.
Не хочу я грим одягати тепер,
Емоції штучні плекати.
Я хочу свої почуття, як жонглер,
Ловити і підкидати.
Искусственный мир
© Copyright: Юлия Савочка, 2018
Свидетельство о публикации №118111400555
Свидетельство о публикации №118111400555
Рецензии
