У пізній Вінниці живе поетів легіон,
й про мене трохи дехто знає,
та мудрагель єврейський Соломон
грибним дощем прозоро натякає
- «Проходить все! І це пройде»
Спочатку осінь отчий край завіє,
загарбником улюбленим ввійде.
Птахів і листя злети. Парк осиротіє.
І буде до лиця їй геть усе, -
тумани з Бугу, клени зашарілі,
і дощ - співавтор вітру, що несе
розлуку, і завчасно скроні посивілі.
На успіх сподіваючись, для втіх
глядацьких, як Отелло Дездемону,
зима задушить осінь на очах у всіх,
бо час тепла, бува, летить до скону.
А потім - в свіжий саван оберне
і поховає під глибокими снігами,
і лиш лелека – український орігамі,
в спекотній Африці по осені сплакне...
Лелека
© Copyright: Петр Скорук, 2018
Свидетельство о публикации №118111304126
Свидетельство о публикации №118111304126
Рецензии
