В чистилищі сіро і вітряно...
не осінь... та ще й не зима...
змиритися з долею, витерпіть
таке, чому й назви нема...
прийняти, душею відкинуте
і дякувать щиро Творцю...
і більше у літо не линути,
заснути, подібно мерцю.
хай сірості серце лякається
бо звикло до сонячних днів,
та більше не трухне, не крається,
не плаче від хижості слів...
хоч пам'ять про жалість не відає,-
втікти із чистилища - зась!
Я тихе смирення сповідую,
Всевишньому в тім присяглась...
Воздастя! Зимою чи осінню,-
тепліші закриті світи...
до світлих віконечок просині
ще кілька зневірень пройти.
Чистилище
© Copyright: Ева Сокол 2, 2018
Свидетельство о публикации №118111205059
Свидетельство о публикации №118111205059
Рецензии
Душа человеческая проходит своё "чистилище" здесь, на земле. А вот надежду на лучший исход из неё не выбить никаким испытаниям. Неверие в приход светлых сил, в возрождение весны, они случаются, но в том-то и сила человека, чтобы в малых знаках, услышать её неизбежное пришествие. Прекрасно написано, Наташенька!
С теплом и пожеланием хороших знаков,
Тамара Липатова 12.11.2018 14:56 • Заявить о нарушении
С теплом и пожеланием хороших знаков,
Тамара Липатова 12.11.2018 14:56 • Заявить о нарушении
Мабуть,що так, прекрасна Тамаро! Сильна людина здатна пережити те, що не переживаеться... Лишається впевнитись, що дійсно,- сильна.
Обнімаю.
Ева Сокол 2 12.11.2018 16:37 Заявить о нарушении
Обнімаю.
Ева Сокол 2 12.11.2018 16:37 Заявить о нарушении