Залишив я хату, ставки, верби, греблі,
залишив баштани, сади та поля,
а вони до себе, вечь час мене ваблять,
моя Батьківщина, та рідна земля.
Ніщо не замінить ті роки дитинства,
де зростав, де вчився в голодні роки,
а я не зламався, долі не скорився,
там таким зростили, на той час батьки.
А я не сумую, не кричу, не плачу
за життям злиденгним, глухого села,
лише мені шкода - більше не побачу
те село та верби, де молодість пройшла.
Укр. Ви побачите себе
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118111204688
Свидетельство о публикации №118111204688
Рецензии