Останній потяг в нас на полустанку
не зупинився навіть на звилинку,
а я лише дивлюся на село,
там, де дитинство все моє пройшло.
Ніби нічого там я доброго не бачив,
та все ж, за ним моє сперденько плаче,
і за селом і за батьками на цей час,
не десь там в місті, а в селі у нас.
А зараз їду в місто із сумлінням,
де залишилося давно моє коріння,
і я весь час сумую за селом,
де те дитинство, все моє пройшло.
І я його ще довго буду пам"ятати
і те село і ті біленькі хати,
і тих, хто поруч був зі мною
і влітку, взимку і весною
Укр. Потяг
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118111204189
Свидетельство о публикации №118111204189
Рецензии