Сідають в чайки всі кому не лінь,
Євшаном оповиті й непритомні.
І линуть на човнах чужих...Амінь...
Чужого смутку аж по вінця повні.
Кидають у Дніпро холодних весел
Швидкий і непотрібний дрібний почерк.
А хто вони - ті нові поетеси?
Й поети ті? Чого від них Бог хоче?
І загудуть кругами по воді
Лихої слави зірвані дукати.
А юні, свіжі, щирі, молоді...
Де їх тепер - в яких ярах шукати?
Гірка, гірка,- аж коле у очах-
Літератури хуторянська доля.
Крізь сторінки - розваги потерчат,
Зіпсовані таланти, вбита воля.
Й переспіви сумних одноманіть...
Ніяк не вийти з замкнутого кола.
Сідайте в ночви, все лихе зніміть
З душі своєї, й пісня брязне квола
Й зайдеться в голосінні все єство,
І розцвіте чи папороть, чи ватра.
І Слово нове - нове божество
На обрії всміхнеться яро завтра.
фарисейство
© Copyright: Лика Поо, 2018
Свидетельство о публикации №118111108403
Свидетельство о публикации №118111108403
Рецензии