«Вітрило»
(М.Ю. Лермонтов. Переклад)
Туман блакитний накрива
Вітрило серед моря біле,
Чи жде його чужа земля?
І де оте, що серцю миле?
Ось котять хвилі вітру в чащу,
І щогла гнеться і скрипить…
Вітрило не шукає щастя,
Та не від щастя така біжить.
Під ним вода світліш блакиті,
І промінь сонця золотий…
Воно в очікуванні миті,
Чекає бурю в день ясний.
05.07.2016 р.
Парус
© Copyright: Сафие Гасанова, 2018
Свидетельство о публикации №118111005791
Свидетельство о публикации №118111005791
Рецензии