Журба моя, залиш свідомість,
Не скигли слізно під вікном.
Бо є надія, ще натомість,
А з нею щастя йде слідом.
Тебе не звав до себе в гості
І на розмову не просив.
То ж не кидай із лихом кості,
Не тратьте марно своїх сил.
Не регочи в мій бік зухвало,
Бо я ще вірю у дива.
Від тебе навіть не бувало,
Щоби боліла голова.
Бо я радію кожній митті,
Як в ясний день,так і в ночі.
Мої думки у щастя вдіті
І серце у грудях стучить.
Журба від мене зажурилась
Пішла кудись,що згинув слід
Вона напевно помилилась
Бо тут живе відвертий сміх.
Сосєдка О.Д. 13.09.2018 р.
П щла журба
© Copyright: Александр Соседка, 2018
Свидетельство о публикации №118110908743
Свидетельство о публикации №118110908743
Рецензии