Я по полю ходив,
по стерні та траві,
босі ноги колов,
роздирав до кроі.
Там збирали зерно,
де-не- де - колоски,
а в очах вже давно
незабутні роки.
Хто не бачив цього,
не відчув на собі,
не торкнулось його
та пройшло в стороні.
Я все це пережив
в повоєнні роки,
іншим я б не бажав
те зерно й колоски.
Коли хтось прочитає
все, що я написав,
то нехай пам"ятає
звідки я це черпав.
Не вважайте за гріх,
що писав залюбки,
це все те, що зберіг
в свої юні роки.
Укр. Я по полю ходив
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118110908430
Свидетельство о публикации №118110908430
Рецензии