Ой, як часто сниться мені наша хата,
сниться мур низенький з старих камінців,
мама білувала його в будні й свята,
а я воду в відрах, із ставка носив.
В садочку червона черешня та вишня,
та стукіт по шибках травнгевих хрущів,
що падали в ноги із стін та горища,
спати не давали вони нам вночі.
А в тиху вечірню, чудову погоду
чути запах яблунь, груші та бузка,
гусей чути гомін, що пірнали в воду
нашого малого, чистого ставка.
Шкода, що село це, ми давно забули,
де колись малими у ньому жили,
лише пам"ятаю про своє минуле,
та людей, що в ньому, на той час жили.
Укр. Ой як часто сниться
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118110908121
Свидетельство о публикации №118110908121
Рецензии