Іду замріяно... Стежина
Веде в село. Буяє світ!
Дівча рве квіти. Пісня лине...
Як не було цих... двадцять літ.
Як рясно колоситься нива!
Ромашки, васильки цвітуть.
А перепілка полохлива,
Змовкає вмить: "Чужі ідуть!"
Ой перепілонько, ой мила,
Признай мене - я із своїх!
Я тут жила, дітей ростила...
Чому ж твій голосок затих?
Та раптом птаха заспівала,
Вслухаюсь в спів: "СвоЇ! СвоЇ!"
Признала, все-таки, признала!
...Став. ...Верби. ...Рідні Торгаї!
Став... Верби... Рiднi Торгаi
© Copyright: Наталья Люшневская, 2018
Свидетельство о публикации №118110907188
Свидетельство о публикации №118110907188
Рецензии
Рада, что окунула в мир первозданности. Спасибо за отзыв. С добром!
Наталья Люшневская 18.11.2018 19:47 Заявить о нарушении
Наталья Люшневская 18.11.2018 19:47 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.