Стоїть біля хати, зажурена мати,
чекає синочка з війни,
давно повернулися з фронту солдати,
а сина немає цієї весни.
Не спиться одній у старенькій хатині
скінчилися в лампі давно, гас і гніт,
лише повний місяць скидає проміння
і їй вже не милий без сина цей світ.
Там праця тяжка на сільській перевалці,
а з вечора руки гудуть та спина,
від праці давно не згинаються пальці,
а куриці більше немає зерна.
Та, що вже робити, та як далі жити,
на вулиці стукає в двері зимаЮ,
муки залишилось, що б ще раз зварити,
галушки чи затірку вже затемна.
В сусідки знайшли у кишені пшеницю,
на бричці її відвезли у район,
сказали, що буде для неї в"язниця,
за те. що порушила їхній закон.
А дома лишилися діти голодні,
без хліба, картоплі, муки,
а прийде зима, вони будуть холодні,
якщо проживуть без батьків.
Укр. Зажурена мати
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118110903493
Свидетельство о публикации №118110903493
Рецензии