Загубив те, що мав, що знайшов
не зберіг,
а моя голова, вже вся біла як сніг,
не потрібно мені, те що вже загубив,
тільки серце болить, що так мало зробив.
У саду соловей вже співає пісні,
я ж не знаю того, скільки жити мені,
тільки в лісі зозуля все ще може сказати
скільки ще мені жити, чи вже треба вмирати.
Соловейка в саду, часто сич заміняє,
він про інше життя, вже мені заявляє,
покричить і летить, десь до іншого саду,
мабуть там з усіма він веде свою ралу.
Може все це обман, чи велика помилка,
чи піду ще колись, на дорожню розвилку,
подивлюся на схід, на широку дорогу,
якщо будуть міцні, на той час мої ноги
Укр. Загадка
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118110903140
Свидетельство о публикации №118110903140
Рецензии