Мой конь

Мій кінь

Кінь мій, кінь, ти мене, друже мій, врятував,
Від пекучого сонця в степу заховав,
Ти водою скропив навіть рану мою,
І я очі відкрив і побачив зорю.

Я на тебе накинув сідло золоте,
Бо у тебе, мій друже, і серце таке.
Ти втечеш від аркана, не зможе ніхто,
Полонити коня дорогого мого.

Соковита трава розрослась біля ніг,
Таємничо на неї впаде перший сніг,
Під копитом розтане, всі соки – твої,
Щоб сильнішим ти став,
Як спочинеш – біжи.

Уперед, і нема тобі рівних ніде,
Знаю: він не злякається і не впаде,
Чорноокий, грайливий, сміливий в бою,
Вірний і незрадливий,
Гладжу гриву твою.

Як уб’є мене пуля,
То він пропаде,
Він не зможе без мене,
Поряд ляже й помре.

У далекі часи якщо князь помирав,
Він з собою коня на той світ забирав,
Справжній друг лише один біля серця мого,
І його відібрати не зможе ніхто.

Кінь пасеться на волі, мир і спокій навкруг,
Два життя і дві долі –
Я і мій вірний друг.

06.04.2015 р.