Жизнь идёт перевод стихов Л. Костенко

Жизнь идёт без всяких корректур.
И время, так же всё летит галопом.
Давно уж нет маркизы Помпадур
И мы живём уже после потопа.

Не знаю я, что будет после нас,
В каких одеждах нас природа встретит
Единственный, неутомимый,- час,
А мы живые, время жизнь нам метит.

Работать так, чтоб след оставить свой,
А мы - ничто,- пройдём, уйдём как тени,
Чтоб  только неба глаз твой голубой
Всю землю  видел он в своём цветении.

И что б леса не вымерли, как тур,
Чтобы слова не высохли, как руды
И жизнь идёт без всяких корректур,
И как напишешь, так уже и будет.

Но ты не бойся слабого рядка,
Прозрений тоже, ведь они лекарство
Не бойся правды, хоть она горька,
Не бойся грусти, горечь не напрасна

Но только бойся в душу наплевать,
Раз оступился- то уже навеки.


Оригинал:

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш — то уже навіки.