Где Буг жэ воды пинэ,

Жыву я зарэ в півнэj

І вот мы в Бужэ-вільле.
Где образы Росіі:
Берёзкі сь, соловьі шэ...
Но нет ужэ мынэ.

Мынэ тут спараjілы.
Да шэ j любімы, мылы.
Да неко3 мыніс3, дэ бісуны, ну, дэ.

Тужу лі я по гыньшым.
Да нет. Ведь Ёгін Кіт вжэ.
Да і спознав уж псыщыj,
Прыдатільства, поклёп...

І еслі ты шэ пышыш
Уж шось такэ, дурніj ж всіх,
То но воно j дае днів
Мал есных і цудовн.

Ну, да вот скэлькы снімкыj
Шэ оброблю вночі вжэ-к –
Да j вся ж робота в Тігра, аджэ ж. Алэ.

Ны відім і ны слышым
Муму якогось гындэ,
Шо вырос, бы корыто,
Каль свэjі ненькы грэшн. Іды да закопаj котэj!
Чы утопы хоть сам сыбэ...

Ну, так Тургенев пішет шь.
Чево суровыj лік Серж?..
Ага, отец любіл зверь,
Бы j выдра, шо с панэj.

А вам бачніj жэ всэ:
Заріс, страшыдло, негр!
Куды тыбэ шэ до дытэj. Тут Дед Мороза  нет сь.
Шо ж, чес усэ росставыть,
Ах, господа чумазы!


Рецензии