Життя гортаю ніби книгу,
дивуюсь невпопад
я кожній миті й вічності інтриги,
яку старий шепоче сад;
будинкам, і горбатим і окатим,
і небу, світлому до сліз;
осіннім квітам блякло-жовтуватим
і листю соромливому беріз...
Дивуюсь раптом, безпричинно -
мені все вперше на землі,
закоханість і сплячі древні вина,
вірші, до мене що прийшли у сні,
і хмари, як у білій ваті,
і, випавший раптово, сніг ...
Немов я першовідкривач багатий, -
найперша на землі людина.
Або ні.
соverсія
Немов я...
© Copyright: Петр Скорук, 2018
Свидетельство о публикации №118110507954
Свидетельство о публикации №118110507954
Рецензии