Жив мужик - в ізбі похилій
Десь на краєчку села,
Збоку ліс, немов в ідилії,
Річка й гірка чимала.
Та мужик був не простацький -
Й мислив в вимірах планети,
Як філософ - думав, як це
Жизнь прожить інтелігентно.
Щоби глобус - наче мячик,
Пару раз підкинуть в космос,
І на власні очі бачить,
Те, що ще не довелося.
Тож зібрав свої пожитки -
І пустився світ за очі,
Слав в село нові відкритки -
Із незвіданих куточків.
На відкритках - як не хата,
То прикрашена ізба,
Темний ліс, гора цибата,
То хлюпочеться вода.
Односельці зводять плечі,
Нащо їхать на край світу,
І з далекої далечі,
Слать листівки дурисвітом.
Якщо вийдеш - на обійстя,
Сядеш ввечері на призьбі -
Й озираєш благовістя -
Не іздалеку - а зблизька.
Круглосвэтка-1
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118110503012
Свидетельство о публикации №118110503012
Рецензии