Никто не исчезает Хотя всё в прахе давно

Никто не исчезает
Хотя всё в прахе давно

…

Якою буде помста вечорів,
Яких себе ми лишили?

То буде «мері» чи «ледь є сили»
Прошепотіти те,

Що стіни незайнятих нами квартир
Надголосно всеСумно рознесуть

«Метелику, я тебе люблю,
З тобою пил Бетельґейзе я хочу зустріти!!..»?

…

З тобою, пил Бетельґейзе я хочу зустріти!..
Іонно-тихим вечором в селі чи десь міста скраю
Де раєм буде «Тут» і «Зараз», «Там – де Ми»,
Будемо обіймати-ся,
Будемо милуватися
І шаленіти всім квазарам наших зустрічей «Учора»
Де існували Ти і Я: Колишні

Ось значення перетинають межу
Третьої навколоземної орбіти
Час і простір – підігнувши хвости
Створили (врешті-решт) світ альтернативи
Паралельні містки

За(з-)міщення надій відбулося,
Існуючі тіні миттю попадали ниць
*Пил після зірок в бузковому пурпурі офіолетив ніч
Та Депеш Мод, чомусь, ніхто не врубає.

*#Пил_після_зірок – Мой одноименный стих, как оказывается теперь, после написания этого Сочинения – имеет весьма двойственную, но гармоничную концептуальную значимость
Ибо: однако важен и входит в концепт раздела моей поэтической книги, Раздел посвящён моей музе «Метелику»
А также – имеет весьма апокалиптические (до-, подчас или после-) нотки, которые не могут и не будут мною упущены в существующем концептупальном разделе СТИХИ ДЛЯ ПОСЛЕДНИХ/ВІРШІ ДЛЯ ОСТАННІХ (https://vk.com/taro_sansara)