Дощ осінній наганяє
непомірну прохолоду,
а я все тебе чекаю
чи ти прийдеш ще по воду.
На селі одна кририця,
з неї люди беруть воду,
тільки ти, ніби синиця
заховалася в негоду.
А як сонеско пригріє,
я тебе там дочекаюсь
та душа моя радіє,
що з тобою повстрічаюсь.
Це мложливо вже кохання,
коли ти втрачаєш спокій,
а коли розчарування,
ти не маєш сон глибокий.
Укр. Дощ ос1нн1й
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118110204679
Свидетельство о публикации №118110204679
Рецензии