Ольга Глапшун З цього мiсця -Ukr-to-Eng

Translation:

From this place
---------------
From this place the sun rise is always seen.
Even when it's cloudy… even when it's sad.

From this place something bright is always started.
Even when it's despite… especially when it's despite.


All the problems are solved here; all the insults are forgiven.
Knowing that from this point it should be easy to get under way.


From here you are safe and confident to face the world
and can't ever confuse sincerity with guile,
it's easy to distinguish black from white,
yet the best of all is to look at the colors of rainbow -
from here they are the brightest, the most cheerful.

It's a meeting place for true friends and lovers.
Even if it's just their names and voices…
Even if your love - is just an illusion.

The memories live here.
Those which keep you warm, those that know how to inspire.

Only here you can overcome pain.
Even if someone claims that it will stay forever
and there is no remedy against it.

I always rush in here
to gain my strength and never betray self.

This is my place. I found it not immediately.
Strange roads are behind,
the echo of which gets into the hide-outs of memory and leg joints...
I’m still paying with sleepless nights for those strange ways.

That place – mine.
I am thankful to God, fate, and providence for it...
to celestial orbs, swallows, and wind...

Don’t yearn for it.
It’s useless.
You won’t see anything from here.


Original:

З цього мiсця
-------------
З цього місця видно завжди, як сходить сонце.
Навіть, якщо хмарно... навіть, якщо сумно.

З цього місця завжди починається щось світле.
Навіть, якщо всупереч... особливо, коли всупереч.

Тут вирішуються всі проблеми, прощаються всі образи.
Бо з цього місця треба рушати з легкістю.

Звідси надійно і впевнено дивитися на світ 
і ніколи не сплутаєш щирість з підступністю,
легко відрізниш чорне від білого,
але найкраще розглядати кольори райдуги,-
звідси вони найяскравіші, найвеселіші.

Це місце зустрічі з вірними друзями, з коханим.
Навіть, коли це лише їх імена та голоси...
навіть, коли твоє кохання - це лише ілюзія.

Тут живуть спогади.
Ті, що зігрівають, ті, що надихають.

Тільки тут можна подолати біль.
Навіть, якщо запевняють, що він назавжди,
що проти нього ще не винайшли ліків.

Я завжди поспішаю сюди,
щоб набиратися сил ніколи не зраджувати собі.

Це моє місце. Я знайшла його не одразу.
Позаду чужі дороги,
відгомін яких у закутках пам'яті та в суглобах ніг...
чужі шляхи, за які досі розплачуюся безсонними ночами.

Це місце - моє.
Я вдячна за нього Богові, долі, провидінню...
небесним світилам, ластівкам, вітрові...

Не прагни його.
Даремно.
Тобі не побачити звідси нічого.

http://stihi.ru/2016/11/01/11205