Заморена роки в воді,
Русалонька співа пісні,
А козаченько слухав, слухав,
І носом з жалю сюрпав, сюрпав.
Чому сьогодні знову ти,
Стоїш так тихо у води,
Невже привабили пісні,
Чи очі так її ясні?
-Та ні, це дівчина моя,
Я ходжу по землі тая,
Велике горе, тяжкий жах,
Була любов в її очах.
Образив я, на шлюб не взяв,
Але неторканість забрав,
Згубив їй душу, що робити,
Тягар мені як цей втопити?
Пливуть бульбушки по воді,
Козак к русалоньки стрибнув туди.
Заморена роки в вод
© Copyright: Людмила Дубищева, 2018
Свидетельство о публикации №118110104667
Свидетельство о публикации №118110104667
Рецензии