Ми тонемо...

Сріблястий дощ.
Сріблясте павутиння
снує ліхтар
в мережеві гілля.
Дощить два дні,
дві ночі безупинно
(о, як люблю
цю безупинність я),

шепочеш ти,
та тонеш у обіймах
душі та рук,
ми тонемо в пітьмі,
а дощ малює «сюр»
на мокрих вікнах,
обводить листя
кленове на склі...
 
Ми потопаєм
в дощовій негоді,
у спогадах,
у ритмі Boney M...
Вишукувати
щось для щастя годі,
у вечір
з ароматом хризантем.
.
ЛIРИКА З ПРИСМАКОМ ПОРОХУ,2016-2020 рр.


Рецензии