Для чого ти їдеш туди, де немає мене?
Де люди чужі, що ніколи не стануть своїми?
Де слізьми жіночими перенасичуєш рими?
Де пошепки, щоб не почула, ти долю клянеш?
Ти відповідь знаєш, та відповідь знаю і я,
і все ж таки знову тебе запитаю: навіщо?
Щоразу прощаєшся так, наче їдеш навічно.
Всі потяги знають цю пісню «Тво-я-я-тво-я...»
Повернешся ти, і, неначе уперше, – побачиш
обличчя моє, і вдивлятимешся, наче вперше...
Зізнанням новим всю колишню любов перевершиш.
І скажеш одвічне: «Пробач – це од щастя я плачу...»
Для чого ти iдеш туди, де немаe мене?
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118103000215
Свидетельство о публикации №118103000215
Рецензии
У Вас чудові, живі та теплі вірші.
Так радію, що знайшла, випадково, справжню українську лірику - щиру та сповнену любові.
Дякую за це. І... прийміть мої співчуття, хай і запізнілі.
З повагою,
Наталья Мироненко 18.11.2018 20:44 • Заявить о нарушении
Так радію, що знайшла, випадково, справжню українську лірику - щиру та сповнену любові.
Дякую за це. І... прийміть мої співчуття, хай і запізнілі.
З повагою,
Наталья Мироненко 18.11.2018 20:44 • Заявить о нарушении
Я вирішила для себе, що Ви обраний автор)). Тобто, буду Вашою постійною читачкою.
Натхнення Вам))
Наталья Мироненко 18.11.2018 21:45 Заявить о нарушении
Натхнення Вам))
Наталья Мироненко 18.11.2018 21:45 Заявить о нарушении