Укр. Яка природа

Шпаки та гшуси відлетіли
в свої насиджені місця,
земля з негоди нахолола
навіть не видно місяця.
Повіяв з півночі вже вітер
всі горобці сховалися під стріху,
які, як люди перенесли теж задуху,
а в небі вже літають білі мухи.
Так назхивали люди перший сніг,
який кружляв та падав біля ніг,
а згодом його стільки насипає,
що вже не видно ні кінця, ні краю.
На ранок всюди чисте, біле поле,
всі діти у батьків, готуються до школи,
а там Сірко виглядує із будки,
чекає все на лачощі від тітки.
А наш сусід з лопатою в руці.
шпурляє сніг, немов у рот млинці,
готує стежку для своєї тещі,
що б та, без труднощів дібралась до горища.
А баба Миля ніби то від скуки
засунула під себе теплі руки,
сидить мов квочка, дивиться в вікно
і ніби то і їй не все одно.
Яка то з неба сиплеться крупа,
та мовчки роздивляється, хоча давно сліпа,
Я довго ще писав би цю програму,
якби мій сват не згадував про маму,
та про чиюсь чужу дружину,
та ще одного, свата без провини.