Романс зрілої любові
Любов статечна – ніби та примара,
немов пекельні чари чи дурман,
останній шанс полинути за хмари,
думок солодких пристрасний туман.
В якому віці серце більше плаче?
Звичайно ж, ув останньої межі…
Кохання літнє – то нарзан неначе,
оази життєдайні міражі.
Життя вирує, кров хвилює серце,
бентежить душі, голови п’янить…
Потоки терцій, з’єднаних у скерцо,
нас духом об’єднають хоч на мить!
Любов остання – ніби промінь світла,
ковток вологи у спекотний день.
На жаль, лиш восени вона розквітла,
щоб заспівати декілька пісень…
Любов поважна – випадок, дар божий,
то талану; в житті останній шанс.
Тож хай Всевишній стане на сторожі,
кохання вічно щоб лунав романс!
29.10.2018
Романс зрiлоi любовi
© Copyright: Олександр Мачула, 2018
Свидетельство о публикации №118102902678
Свидетельство о публикации №118102902678
Рецензии