Якби моїх страждань ріка бурлива,
Все затопила зруйнував весь жах,
Тоді би стало навкруги усе щасливе,
Бо були б з бруду вмитими, в літах
Запам*яталось би усе як і навічно,
Людина стала краще, подобріш,
Лунав би спів далеко, мелодічно,
І кожен би робив красу хуткіш.
Але ми живимо, нечуйним кроком,
Рока біжуть немов скажені, геть,
Так це для нас мовчазним є уроком,
І серце б*ється, б*ється вже ледь-ледь.
Як би моїх страждань, думок ріка бурлива,
Змогла втопити все, що тут бруднить,
Земля була би чистою, така щаслива,
Бо я змогла хоч щось тут добре на землі зробить.
Якби мо х страждань р ка бурлива
© Copyright: Людмила Дубищева, 2018
Свидетельство о публикации №118102804607
Свидетельство о публикации №118102804607
Рецензии