Чи можу я тебе прийняти? мабуть
Найкраще було б не складать вірші,
Бо я боюсь теє кохання, слабнуть
Вже струни у моїй души.
Я не кохала, не була так впевна,
Коли ми стрілись - так бажалось жить,
І щоб звернуть твою увагу - вперто
Почла складать вірші про що душа мовчить.
А зараз вже кричать чиїсь вуста,
Твоє ім*я в піснях, твій обрис любий,
Моя душа була тоді чиста,
І вірш був чистий, був веселий а не сумний.
Але чи зможу я тебе прийнять, коли
Мої познання про любов малі?
Чи можу я тебе прийняти? мабуть...
© Copyright: Людмила Дубищева, 2018
Свидетельство о публикации №118102804148
Свидетельство о публикации №118102804148
Рецензии