На вулиці знову і вітер і дощ,
бридка неприєина погода,
притихли птахи,не кричить навіть сич
і я вже як той Квазімода.
З роками змарнів,побілів, постарів,
лице мов розкрита гармошка,
прожити життя, як хотів - не зумів
трясеться в руках навіть ложка.
Брожу по кімнатах, один ніби привид,
в кутках у сплетінні сидять павуки,
і лише на дереві інколи овод
свій голос подасть, для моєї строки.
Укр. Н1би привид
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118102802603
Свидетельство о публикации №118102802603
Рецензии