І мене у Лепетисі,
хтось згадає теплим словом,
де родився, де навчався
любив нашу, рідну мову.
У сімї нашій великій
у оновленій країні,
прочитає мої збірки,
де писав про очі сині.
І про очі, і про ночі
та весняні теплі дні,
коли дні були робочі,
а недільні- вихідні.
Зникли люди в наших селах,
залишились одиниці,
там життя вже не веселе,
а комусь, ще й зараз сниться.
Укр. У Лепетис1
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118102707193
Свидетельство о публикации №118102707193
Рецензии