В почуттях є таємниця,
Невідома для коханців...
Чим спокійніше двом спиться -
Тим байдужіше їм вранці.
Коли в погляді - безодня,
А у серці тільки розпач,
Починається природнє -
Виживання - кому врозтіч.
Він вийма електропилку,
А вона - бере ручную,
Переріже кожну жилку,
Кожну кістку обшліфує.
Вона крикне - вже від болю,
Бо його відплата - плавить,
І стріляє свіжим лоєм,
Консервованим у банки.
Він пиляє - по кінцівках,
Все надіється на диво,
І чека, що з баби дівка,
Переродиться вродлива.
Вона - зірве з звіра шкіру,
І набє туди соломи,
Щоб нарешті він повірив
В праве знищення Содому.
Він згадає про аморе -
І про дівку, як копицю,
Що розбухла, як Гомора, -
Випираючи з світлиці.
Та опісля вдвох від болю -
Нечутливі - як для фаршу,
На повернення любові -
Ждуть, як трупного реваншу.
Стосунки-2
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118102705504
Свидетельство о публикации №118102705504
Рецензии