Як же не щастить з коханням -
У мої сімдесят вісім.
Не лунають з уст зізнання -
Й залицяльники все гірші.
Може, старість, амнезія,
Наче кануло у память,
Хто любив - бо в гречкосіїв
Що не день - нова кохана.
Одним була зарозумна -
Й не спроможна думать просто,
Іншим була - справжня дура,
Що не вистачить і злості.
Одні - просто залишали,
Інші прагнули змінити,
Як холов любовний шал -
Й треба було далі жити.
По-живому в ігри грались,
Інші прагнули віддачі,
Й де та сила в мене бралась -
На мільярд нових пробачень.
Чорні з білими терзали -
Навпіл ділячи, як труп,
На черговому вокзалі -
Ждав новий старий маршрут.
Може, знайдете на старість
Молодих собі ****єй,
І будете їм педалі
Натискати між грудей.
Бо моя машина гальма
Із старечим стерла глуздом,
Для коханнів віртуальних -
Мислю я занадто вузько.
Стосунки-1
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118102704576
Свидетельство о публикации №118102704576
Рецензии