Як мені хочеться радіти,
що я живу на цьому світі,
що виросли давно вже діти
та не забули про батьків.
Вони завжди до мене ходять,
весь час у мене гроші просять,
та кожний раз мене питають
чи заповіт для них зробив.
Вони давно мене питають,
чи нене родичі чекають,
та що вони терпець втрачають
нової, кожної весни.
А я завжди їм обіцяю,
що все віддам, що мав та маю
і що про це не забуваю
і не несу в собі вини.
Як хочеться рад1ти
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118102608990
Свидетельство о публикации №118102608990
Рецензии