Ноктюрн. Иван Коваленко

Ноктюрн

Тоне в сутінках кімната,
Ніч завішує вікно.
В небі зорі й зоренята
Прокрадаються давно.

Морок суне на обору,
Забарились ліхтарі,
Хрест порожнього собору
Раптом блимнув на горі.

Що ознака ця віщує?
Що віщує тихий дзвін,
Ти в задумі, ти не чуєш,
А мене бентежить він.

Хто це дзвонить у соборі?
Там і дзвонів вже нема.
Може, ніч? А може, зорі?
Може, бавиться пітьма?

Може, звуки ці з вітрами
Донеслись через віки?
Може, то дзвенять шаблями,
Ждуть підмоги козаки?

Може, то померлих душі
Вістку шлють іти в собор?
А щоб дум твоїх не рушить, –
Тихий дзвін і тихий хор.

Котить сон на місто хвилі,
Дзвонить хтось, а хор співа.
Я у розпачі: не в силі
Розібрати в нім слова.

Місяць висвітлив дзвіницю,
Дві хмарини заодно.
Ніч ховає таємницю.
Ніч завісила вікно…
--------------------------------
“Ноктюрн” Иван Коваленко

Тонут в сумерках покои,
Ночь завесила окно.
В небе звёзды надо мною
Тихо шествуют давно.

Мрак ползёт на двери, створы,
Потускнели фонари,
Крест пустынного собора
На холме вдали горит.

Что его сиянье значит?
Что несёт нам тихий звон?
Он твой сон не озадачит,
А меня волнует он.

Кто же там звонит в соборе?
Там уже и звонов нет.
Может, ночь? Созвездий море?
Может, тьма тревожит свет?

Может, звуки те с ветрами
Донеслись через века?
Может, то звенят клинками,
Ждут подмоги казака?

Может, это мёртвых души
Весть нам шлют идти в собор?
А чтоб дум твоих не рушить -
Тихий звон и тихий хор.

Сны опять к тебе приплыли.
Кто звонит там? Кто поёт?
Я в отчаянье: не в силе
Разобрать словесный ход.

Месяц звонницу окрасил
И две тучи заодно.
Наш приют в ночи прекрасен.
Ночь завесила окно…

(25.10.2018)