Весь час у згадках я живу
минулими роками,
ніби в погоду грозову
я залишаюсь з вами.
Останній вірш пишу в цій збірці
в якій я згадував, і згадую тебе,
я знаю, твоє серце вже не відгукнеться
і лише в ній, колись знайдеш себе.
А моя доля залишилася для мене,
яка мабуть, на довго збережеться,
чи без причини, чи може безпідставно
чи то всміхнеться, чи то може відвернеться.
Все те залишиться, як і було колись,
у когось на душі, а в когось на папері,
і ти також на мене не гнівись
що я тебе згадав у повній мірі.
Укр. Останн1й в1рш
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118102505331
Свидетельство о публикации №118102505331
Рецензии